flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Історична довідка

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Вишгородського районного суду Київської області
 
     Важливу роль у суспільстві та державі відіграють суди, покликані здійснювати правосуддя і бути важливим елементом стримувань і противаг між гілками влади.
     Перші згадки про суди сягають своїм корінням до ранніх цивілізацій. Згадки про функції правосуддя можна знайти у папірусах Давнього Єгипту XVII-XVI століть до нашої ери. "Книзі Суддів" Старого Заповіту. Законах Ману тощо. Існує думка, що саме правосуддя було однією з первинних і найважливіших функцій ранніх держав і навіть первісного суспільства. Зокрема, М. М. Коркунов писав: "Давні царі були, насамперед, суддями, а не законодавцями, і в первісному суспільстві була повністю відсутня уява про можливість довільно змінити встановлені зачатки права. Початковою точкою прояву державного володарювання було судове рішення, а не закон.
     З часу виникнення перших судів та становлення судової влади вони пройшли складний історичний шлях розвитку в кожній окремо взятій країні, в тому числі й в Україні. Утім тривалий час суди та судова влада в Україні знаходилися під впливом судових систем Австро-Угорщини. Польщі. Румунії та Російської Імперії, до складу яких входили українські землі.
     Історія судочинства Київщини тісно пов’язана з історією Української держави. Протягом століть судова система України зазнала багатьох реформувань. Мережа судів була надзвичайно розгалуженою, діяли великокняжий, комісарські, асесорські, маршальські, домініальні, громадські, земські, копні, духовні суди. Процес мав позовний (звинувачувальний) характер.
     Радикальна судова реформа 1864 року в Російській імперії внесла новаторські зміни в систему українського судочинства: було прийнято статути цивільного, кримінального судочинства, положення про провадження у мирових суддів. Згідно з цією реформою в Україні було введено систему незалежних судів, де засідали професійно підготовлені судді. Суди були відокремлені від адміністрації, і навіть за імператором залишилося тільки право помилування. Було створено важливі гарантії демократичних судових процесів – публічність, гласність судових засідань, принцип змагальності сторін, суд присяжних (мужів довіри)та адвокатуру.
1917 рік започаткував новий етап у процесі державотворення України. Лютнева революція поставила перед Центральною радою питання про необхідність створення в країні власної судової системи.
     Програмні цілі щодо судової реформи знайшли відображення в III Універсалі: «Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідно духові народу». Організацію проведення судової реформи було покладено на Генеральне секретарство судових справ. 23 листопада 1917 року Мала рада затвердила законопроект, згідно з яким «суд на Україні твориться іменем Української Народної Республіки».
     17 грудня 1917 року Центральна Рада ухвалила закон «Про заведення апеляційних судів», яким передбачалося створення трьох апеляційних судів: Київського, Харківського і Одеського, компетенція яких поширювалася на навколишні губернії.  
     Початком юридичного оформлення судоустрою Радянської України була видана Народним Секретаріатом УРСР 4 січня 1918 року постанова «Про введення народного суду на Україні», ст. 1 якої передбачала: «Віднині на всій території Української Народної Республіки ліквідуються усі діючі до цього часу судові установи: окружні суди, судові палати, військові і морські суди, комерційний суд у м. Одесі, волосні і мирові суди». Згідно з даною постановою на Україні організовувались дільничні народні суди з розрахунку один на 10 000 чол. (ст. 6) і, крім того, повітові і міські суди по одному в кожному повіті і місті, виділеному з повіту (ст. 7). До складу суду як дільничного, так і повітового чи міського, входило десять суддів, з них два постійних і вісім чергових. Вироки і рішення виносились іменем України. Справи розглядались у складі одного постійного судді і чотирьох чергових. Ні апеляційний, ні касаційний порядок перегляду справ цією постановою не впроваджувався. Вироки і рішення народних судів (дільничних, повітових і міських) були остаточними і підлягали негайному виконанню.
     В процесі подальшого судового будівництва Рада Народних Комісарів УРСР 26 жовтня 1920 року прийняла нове Положення про народний суд, відповідно до якого народні судді мусили мати обов’язковий стаж роботи, теоретичну або практичну підготовку. Запроваджувався також новий порядок, за яким судді, обрані Радами на місцях, затверджувались і могли бути достроково відкликані губвиконкомами.  
     У 1922 році був запроваджений губернський суд, який поширював свою діяльність на територію тієї губернії чи області, в якій він був утворений, а також здійснював нагляд за всіма діючими на території губернії чи області судами, крім виїзних сесій Верховного Суду та воєнних і воєнно-транспортних трибуналів. Згідно зі статтею 39 Положення губернський суд діяв:
а) в якості судового центру губернії і органу безпосереднього нагляду за діяльністю підвідомчих йому народних судів;
б) в якості органу касаційного розгляду скарг і протестів на вироки і рішення підвідомчих йому народних судів;
в) в якості суду першої інстанції по справах, віднесених законом до його підвідомчості.
      Але намагання УНР, Гетьманату та Директорії сформувати повноцінний судоустрій і судочинство виявилися марними і в 20-х роках XX ст. в Україні почала формуватися система радянського судоустрою, що проіснувала до розпаду колишнього СРСР.
     У зв’язку з необхідністю узгодження українського законодавства про судоустрій із законодавством СРСР та з адміністративно-територіальними змінами, що відбулися в Україні протягом 1923—1925 рр., а також з утворенням у 1924 р. у складі УСРР Автономної Молдавської СРР у жовтні 1925 р. ВУЦВК затвердив нове Положення про судоустрій УСРР. Відповідно до нього встановлювалась єдина судова система: народний суд, окружний суд, Верховний суд республіки, в Автономній Молдавській РСР – народний суд і Головний Суд, а також спеціальні суди, в справах про військові злочини – військові трибунали, в справах про злочинне порушення Кодексу законів про працю і для розгляду індивідуальних і групових спорів між робітниками, службовцями та їх наймачами – трудові сесії народних судів. В Положенні відображено всі зміни, внесені в організацію судових органів у зв’язку з утворенням Автономної Молдавської РСР, ліквідацією губерній і переходом на окружну систему державного управління.  
     У 1941 р. в Київській області діяло 98 дільниць народних судів, а у м. Києві – 86, рішення яких могли бути оскаржені до Київського обласного суду.
     У грудні 1958 р. Верховною Радою СРСР затверджено «Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік», згідно з якими Верховна Рада УРСР 30 червня 1960 року прийняла Закон про судоустрій Української РСР. Всі ці заходи дозволили значно демократизувати органи правосуддя. 
     Відповідно до ст.1 даного закону правосуддя в Українській РСР здійснювалось Верховним судом Української РСР, обласними судами і районними (міськими) народними судами. 
     У радянських конституціях принцип розподілу влади не знайшов належного втілення. У цих конституціях закріплювалася судова система, але нічого не говорилося про судову владу як окрему гілку влади. Уперше принцип розподілу влади був відображений у Декларації про державний суверенітет України.
      Перша в незалежній Україні судова реформа відбулася в 1992-1993 роках, коли були прийняті прогресивні на той час закони України про судоустрій, статус суддів та інші, але реалізація цієї реформи гальмувалася відсутністю належних конституційних положень про правосуддя.
 
     У відповідності до наказу начальника відділу юстиції Київського обласного виконавчого комітету № 124 від 21 травня 1973 року, у зв’язку з організацією Вишгородського районуКиївської області (Вишгородський район було утворено 12 квітня 1973 року з центром в м. Вишгород. До складу району увійшли землі Києво-Святошинського та Іванківського районів Київської області), був створений Вишгородський районний народний суд.
      Відповідно до Примірного положення про районний народний суд, судова діяльність складалась:
-         з розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, які торкались прав та інтересів громадян, державних підприємств, установ, колгоспів, кооперативних та інших громадських організацій;
-         з розгляду в судових засіданнях кримінальних справ та застосування встановлених законом мір покарання до осіб, визнаних винними в скоєнні злочину, або виправдання невинних.
     Призначення районного народного суду полягало в зміцненні соціалістичної законності, попередженні правопорушень та злочинів, зміцненні радянського закону.
     На суд покладалось почесне завдання по боротьбі з протиправними, антисуспільними явищами. Народний суд активно приймав участь в процесі правового комуністичного виховання громадян.
     У своїй діяльності Вишгородський районний народний суд підпорядковувався відділу юстиції Київського обласного виконавчого комітету та Київському обласному народному суду.
 
      До штату Вишгородського районного народного суду входили 12 осіб, з яких – 3 (три) судді (голова суду, два судді), завідувач канцелярії, два секретарі суду, старший судовий виконавець, два судових виконавця, три секретаря судових засідань.
     Призначення на посади та звільнення працівників суду проходило за наказом голови суду. Заробітну плату нараховувала централізована бухгалтерія відділу юстиції Київського обласного виконавчого комітету.
     Профспілковий комітет об’єднував членів профспілки народного суду, прокуратури та юридичної консультації.
    
    У відповідності до Постанови Президії Верховної Ради України від 19.11.1992 № 2799-XII «Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів», у зв'язку з введенням додаткових штатів суддів майже в усі районні (міські) народні суди, число народних суддів Вишгородського районного суду Київської області було встановлено в кількості 6 (шести) осіб.
   Постановою Президії Верховної Ради України від 11.11.1993 року № 3579-12, у зв'язку з введенням додаткових штатів суддів у районні (міські) суди України, була змінена кількість суддів у 127 районних (міських) судах України, в тому числі і у Вишгородському районному суді Київської області, а саме кількість суддів збільшилась до 7 чоловік. Відповідно у суді було збільшено штатну чисельність працівників суду, а саме: чотири секретаря суду, сім секретарів судових засідань, архіваріус.
   
     У відповідності до вимог Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 05.06.1981 року № 2022-X, правосуддя у Вишгородському районному суді Київської області, як суді загальної юрисдикції, здійснювалось шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом.
   Організаційне забезпечення діяльності суду здійснювалось Міністерством юстиції України та Київським обласним управлінням юстиції.
   Судді Вишгородського районного суду Київської області, як місцевого суду, обиралися  Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом. Судів,   які   вперше пройшли конкурсний відбір, призначалися Президентом України   строком   на   п'ять   років   у   порядку,
встановленому законом.
     Голова суду та заступник голови суду затверджувались з числа суддів даного суду Міністром юстиції України за поданням Ради суддів України строком на п'ять років. 
       У відповідності до діючого законодавства, при районному (міському) народному суді утворювалась рада народних засідателів, організація, завдання і порядок діяльності якої визначались Положенням, затверджуваним   Президією Верховної Ради Української РСР.
 
     Істотний крок вперед в становленні судової системи було зроблено у зв'язку з підписанням 8 червня 1995 р. Конституційного Договору "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України", за яким державна влада в Україні будується на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Останню здійснюють тільки суди. Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди становлять судову систему України (ст. 36). Таким чином, поняття "судова влада" у сучасному його розумінні уперше з'явилося в нашому законодавстві саме у зазначеному вище Договорі.
      Важливою подією в розвитку національного судоустрою і судочинства стало прийняття Конституції України 1996 року, яка закріпила принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6) і визначила, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124). Утім тривалий час, до 2002 року, розвиток судів в Україні стримувався застарілим на той час законодавством про судоустрій України.
 
     У період з 07.02.2002 року по 07.07.2010 року правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо  формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, визначали положення Закону України «Про судоустрій» від 07.02.2002 року № 3018-III.
      Проголошення судової реформи в Україні та закріплення її пріоритетних напрямків у Законі України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р, створило об'єктивні передумови для підвищення ефективності функціонування судів загальної юрисдикції. І вже під час виборів Президента України в 2004 році суди загальної юрисдикції на практиці довели здатність справедливо вирішувати правові конфлікти у суспільстві та державі.
      За відносно нетривалий час в Україні було створено Вищий адміністративний суд України, продовжує формуватися система судів адміністративної юрисдикції. Також було прийнято нові процесуальні кодекси (Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України), що оптимізували галузеве судочинство. На краще змінилося правове і соціальне забезпечення суддів судів загальної юрисдикції.
   Так, Голова суду, заступник голови суду призначалися на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільнялися з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України.
     Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять   років   здійснювалось Президентом   України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної   комісії   суддів   за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обиралися безстроково Верховною  Радою   України   на   підставі   рекомендації   Вищої кваліфікаційної   комісії   суддів   України за поданням Голови Верховного    Суду    України.
      Організаційне забезпечення діяльності суду покладалось на державну судову адміністрацію.
    У зв’язку із змінами у штатних розписах судів загальної юрисдикції, до штату Вишгородського районного суду Київської області було включено посади помічників суддів, керівника апарату суду, судового розпорядника, консультанта.
     На кінець 2006 року штат Вишгородського районного суду Київської області  налічував 8 суддів, керівника апарата суду, 8 помічників суддів, 8 секретарів с/з, 4 секретаря суду, 1 архіваріус, 1 судовий розпорядник, консультант.
      На кінець 2007 року штатний розпис Вишгородського районного суду складав: 9 суддів, 9 помічників суддів, 9 секретарів судових засідань, керівник апарата суду, 4 секретаря суду, головний спеціаліст з інформаційних технологій, судовий розпорядник, консультант, архіваріус.
 
    03.08.2010 року набрав чинності Закон України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI,  який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних   інтересів   людини і громадянина, прав та законних інтересів   юридичних   осіб,   інтересів   держави   на   засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя,   присяжного, систему   та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
     Так, призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів у судді.
    Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.
   Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень здійснює Державна    судова    адміністрація    України. Та територіальні управління.
     Організаційне забезпечення Вишгородського районного суду Київської області на сьогоднішній день здійснює Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
 
     Першим головою Вишгородського районного народного суду був Ярема Василь Трифонович.    В подальшому, до серпня 1986 року, Вишгородський районний народний суд очолювали Гузій Віктор Архипович та Диба Василь Гурійович. До складу суддівського корпусу, на той час, входили судді Трипуз Микола Миколайович, Малоокий Григорій Савович, Мартинов Олександр Олександрович, Якубчик Галина Степанівна, Мачужак Ярослава Василівна.
     Рішенням Районної Ради народних депутатів Київської області восьмої сесії дев’ятнадцятого скликання від 15.08.1986 року, головою Вишгородського районного народного суду було затверджено Майбоженка Миколу Никоновича (15.08.1986 – 24.05.1994). До суддівського корпусу районного суду приєднались судді Лебезун Валерій Іванович, Купрієнко Сергій Ісакович, Черкащенко Микола Миколайович, Левчук Олег Дмитрович, Кривенда Олег Вікторович.
     Указом Президента України від 18.02.1998 № 133/98 «Про призначення голів та заступників голів районних (міських) судів», головою Вишгородського районного суду Київської області було обрано Лебезуна Валерія Івановича (18.02.1998 – 08.10.2007). До суддівського корпусу районного суду приєднались судді Голуб Світлана Анатоліївна, Заріцький Сергій Миколайович, Толкачова Людмила Анатоліївна, Божок Світлана Костянтинівна, Войнаренко Людмила Федорівна, Чірков Гліб Євгенович, Скрипник Оксана Григорівна.
    Рішенням Ради суддів України від 28.09.2007 року № 97 «Про призначення голів та заступників голів місцевих загальних судів», головою Вишгородського районного суду Київської області призначено Купрієнка Сергія Ісаковича ( 08.10.2007 – 07.02.2012). До складу суддівського корпусу районного суду ввійшли судді Рудюк Олексій Дмитрович, Підкурганний Володимир Володимирович, Скарлат Олена Іванівна, Літвінов Віталій Євгенійович.
 
    З 07.02.2012 року обов’язки Голови Вишгородського районного суду Київської області покладено на суддю цього ж суду Підкурганного Володимира Володимировича. До складу суддівського корпусу Вишгородського районного суду Київської області входять судді Купрієнко Сергій Ісакович, Войнаренко Людмила Федорівна, Чірков Гліб Євгенович, Рудюк Олексій Дмитрович, Скарлат Олена Іванівна, Толкачова Людмила Анатоліївна, Божок Світлана Костянтинівна.
 
     Станом на кінець 2013 року штатний розпис Вишгородського районного суду Київської області складає 45 (сорок п’ять) осіб, а саме:
10 суддів, керівник апарату суду та його заступник, 10 помічників суддів, 10 секретарів судових засідань, старший секретар суду, 4 - секретарі суду, 3 - судові розпорядники, консультант, головний спеціаліст з інформаційних технологій, архіваріус, 2 - прибиральниці, робітник по обслуговуванню приміщень.