УЗАГАЛЬНЕННЯ
про практику розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом ХVІІ Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».
З метою узагальнення розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом ХVІІ Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» Вишгородським районним судом Київської області заплановано проаналізувати практику розгляду даних справ.
Протягом 2013 року, Вишгородським районним судом Київської області було розглянуто 3 кримінальні справи передбачені розділом ХVІІ Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» та 2 справи про адміністративні правопорушення передбачених частиною 1 статті 172-4 та частиною 1 статті 172-6.
1. Кримінальні справи:
1.1.Кримінальна справа по обвинуваченню М. у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 365, частиною 3 статті 368 КК України.
М., обіймаючи посаду начальника ДП“Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні”, перевищив службові повноваження, що спричинило тяжкі наслідки та одержав хабар у значному розмірі, пов’язаний з вимаганням.
18 грудня 2013 року вироком Вишгородського районного суду Київської області М. визнано винним і призначено покарання:
за ч. 3 ст. 365 КК України на підставі ст. 69 КК України – 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та зі сплатою штрафу в розмірі 750 (семисот п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн.
за ч. 3 ст. 368 КК України на підставі ст. 69 КК України – 5 (п’ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно М. визначено покарання 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та зі сплатою штрафу в розмірі 750 (семисот п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн., без конфіскації майна, яке є його власністю.
Таким чином, суд визнав доведеною вину М. у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та в одержанні службовою особою хабара в значному розмірі за виконання чи не виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням службового становища, поєднаного з його вимаганням, що підтверджується доказами дослідженими в суді, і кваліфікував дії підсудного за частиною 3 статті 365, частиною 3 статті 368 КК України.
На вирок суду 30.12.2013 року надійшла Апеляційна скарга, на даний час справа не повернулась з Апеляційного суду Київської області.
2.1. Кримінальна справа по обвинуваченню Н. та Г. у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та Д. у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 т. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Рішенням першої сесії VI скликання А. сільської ради Вишгородського району Київської області від визнано повноваження Н., як А. сільського голови.
Будучи керівником органу місцевого самоврядування, Н. відповідно до ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” мав забезпечувати здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовувати в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписувати рішення ради та її виконавчого комітету; забезпечувати керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; вести особистий прийом громадян; забезпечувати на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань; забезпечувати виконання рішень відповідної ради; забезпечувати представництво територіальної громади, її виконавчого комітету у відносинах з державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами.
Сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Згідно посадової інструкції А. сільського голови Н. є головною посадовою особою територіальної громади сіл А., С., Д. та відноситься до категорії посадових осіб місцевого самоврядування.
В силу займаної посади Н., відповідно до ст. ст. 2, 25, 26 Закону України "Про державну службу", відноситься до п’ятої категорії службової особи місцевого самоврядування, якому присвоєно 9 ранг 4 категорію, який є керівником органу місцевого самоврядування, наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, а тому згідно примітки 1 до ст. 364 КК України та примітки 2 до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Розпорядженням Вишгородської районної ради року Г. призначено на посаду спеціаліста ІІ категорії А. сільської ради.
Згідно посадової інструкції спеціаліста – землевпорядника сільської ради Г. відноситься до категорії спеціалістів та є посадовою особою місцевого самоврядування. Під час здійснення своїх повноважень виконує рішення сільської ради та виконавчого комітету, службові доручення сільського голови та секретаря сільської ради в межах їх повноважень, що регулюють питання земельних відносин; здійснює на території сільської ради облік та звітність, як державну так і відомчу, у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; бере участь у складанні планово-картографічних матеріалів для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою та проведення робіт з охорони земель, здійснює на території сільської ради нагляд за освоєнням проектів землеустрою, надає довідки фізичним та юридичним особам про наявність земельних ділянок та їх розмір, тощо, тобто є службовою особою наділеною адміністративно-господарськими функціями.
Відтак спеціаліст ІІ категорії – землевпорядник А. сільської ради Вишгородського району Київської області Г. обіймає посаду, пов’язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, а тому згідно примітки 1 до ст. 364 КК України та примітки 2 до ст. 368 КК України є службовою особою.
У своїй діяльності А. сільській голова та спеціаліст ІІ категорії – землевпорядник А. сільської ради керуються Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, актами органів держаної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Таким чином Н. і Г., як службові особи, та Давиденко О.М., що виконувала роль пособника, за попередньою змовою між собою, одержали хабар від С. за вирішення питання про виділення 8-ми земельних ділянок у власність громадянам, разом зі службовим підробленням рішень А. сільської ради та викопіювань земельних ділянок з плану меж А. сільської ради.
11 грудня 2013 року вироком Вишгородського районного суду Київської області визнано винним Н. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 і ч. 1 ст. 366 КК України та за цим законом призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 366 КК України – 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 2 (два) роки;
- за ч. 4 ст. 368 КК України – 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно Н. визначено покарання 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено Н. 9 рангу 4 категорії службової особи органу місцевого самоврядування.
Визнано винним Г. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 і ч. 1 ст. 366 КК України та за цим законом призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 366 КК України – 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 2 (два) роки;
- за ч. 4 ст. 368 КК України – 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно Г. визначено покарання 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено Г. 13 рангу 7 категорії службової особи органу місцевого самоврядування.
Визнано винною Д. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 і ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України та за цим законом призначити їй покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України – штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходу громадян, що становить 4 250 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 2 (два) роки;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України – 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (роки) без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно Д. визначено покарання 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 3 (роки) без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання Д. звільнено з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає обов’язки, передбачені пунктами 2, 3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтиметься до зазначеної інспекції для реєстрації, а також не виїде за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Таким чином, суд визнав доведеною вину підсудних та кваліфікував їхні дії Н.за частиною 1 статті 366 КК України та частиною 4 статті 368 КК України, Г. за частиною 1 статті 366 КК України та частиною 4 статті 368 КК України, Д. за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 366 КК України та частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 368 КК України
На вирок суду 23.12.2013 року надійшла Апеляційна скарга, на даний час справа не повернулась з Апеляційного суду Київської області.
3.1 Кримінальна справа по обвинуваченню С. у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 368, частини 2 статті 15 , частини 4 статті 27 – частини 1 статті 369, частини 3 статті 190, частиною 1 статті 366 КК України.
С. працюючи на посаді З. сільського голови являвся службовою особою, яка здійснює функції представника влади, та на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно – господарських обов’язків. Займаючи вказану посаду С. вирішив використати її для особистого збагачення, шляхом використання наданих йому владних повноважень.
2 грудня 2013 року вироком Вишгородського районного суду Київської області С. визнано винним і призначено наступні покарання:
- за частиною 2 статті 368 КК України – 5 (п’ять) років позбавлення волі з із позбавленням права обіймати посади пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 3 (три) роки з конфіскацією ½ майна, що належить на праві приватної власності;
- за частиною 2 статті 190 КК України – 3 (три) роки обмеження волі та звільнити засудженого С. від кримінальної відповідальності за цим законом у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України;
- за частиною 1 статті 366 КК України – 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 (два) роки та звільнити засудженого С. від кримінальної відповідальності за цим законом у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України;
- за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 27 – частини 1 статті 369 КК України – виправдано.
При винесенні вироку судом було оцінено всі докази в їх взаємозв’язку та сукупності суд прийшов до висновку, що вина підсудного за в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище у будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та в службовому підробленні, тобто складанні та видачі завідомо неправдивого документу – повністю доведена. В свою чергу, дії підсудного вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за частиною 2 статті 368 КК України, у редакції КК України, що діяла на час вчинення злочину та за частиною 1 статті 366 КК України, відповідно.
В той же час, суд не погодився із кваліфікацією дій С. за частиною 3 статті 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
На вирок суду 13.12.2013 року та 17.12.2013 року надійшли Апеляційні скарги, на даний час справа не повернулась з Апеляційного суду Київської області.
3. Справи про адміністративне правопорушення:
3.1 Справа про адміністративне правопорушення № 363/2531/13 п, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 172-6 Ж.
Ж. являючись суб’єктом підприємницької діяльності – ФОП та депутатом Х. сільської ради Вишгородського району Київської області, будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, відповідно до п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», діючи в супереч вимогам ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, умисно, не подала за місцем проходження служби Х. сільської ради у визначений строк за загальним правилом – щорічно в період з 1 січня 2013 року до 1 квітня 3013 року декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік.
12 липня 2013 року винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 172-6 Ж. та накладено штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп.
Проблемних питань при визначенні складу адміністративного правопорушення не виникло.
Постанова суду не оскаржувалася і набрала законної сили.
3.2 Справа про адміністративне правопорушення, про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 172-4 КУпАП відносно М.
7 жовтня 2013 року винесено постанову про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 172-4 КУпАП та підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
М., перебуваючи на посаді бухгалтера А. сільської ради, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування та будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» одночасно, крім основної роботи, виконувала іншу оплачувану роботу, а саме займала посаду бухгалтера ДП «Лісове господарство».
Суд прийшов до висновку про те, що в діях правопорушника відсутній склад правопорушення , передбачений ч. 1 ст. 172-4 КУпАП та підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. З огляду на наступне:
- відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету;
- згідно з ст. 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадова особа місцевого самоврядування вважається такою, що вступила на посаду з моменту прийняття Присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги;
- відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).
Отже, суд встановив, що М. працювала і працює бухгалтером ДП «Лісове господарство» в А. сільській раді виконувала обов’язки бухгалтера по строковій трудовій угоді, конкурс на заміщення вакантної посади вона не проходила та Присягу державного службовця не приймала, їй не присвоєно жодного рангу. За таких обставин, М. не є суб’єктом правопорушення частина 1 статті 172-4 КУпАП
На постанову суду надійшла апеляційна скарга 30.12.2013 року, на даний час справа не повернулась з Апеляційного суду Київської області.
Суддя
Вишгородського районного суду
Київської області Л.Ф. Войнаренко
_03_03.png)
