Правові висновки Верховного Суду України

 

За змістом ст. 388 Цивільного кодексу, майно, яке було з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

 

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд, розглянувши на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 квітня 2014 року справу №6-146 цс13, предметом якої був спір про витребування власником свого майна від добросовісного набувача.

 

 

Верховний Суд, ухваливши на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня   2014 року постанову у справі №6-30цс14, предметом якої був спір про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, висловив позицію й стосовно допуску справи до провадження та її розгляду ВС.

 

Так, Суд зробив правовий висновок, що справа має переглядатися за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлено правову позицію щодо правильності застосування норм матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передання справи касаційним судом на новий розгляд.

 

 

На правовідносини щодо реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 року, не поширюється дія норми п. 2 «Прикінцевих положень» закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 №3795-VI, проте застосування положення ч2 ст. 49 закону «Про іпотеку» в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій.

 

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України, ухваливши на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах  23 квітня 2014 року постанову у справі № 6-26цс14, предметом якої був спір про визнання прилюдних торгів недійсними.

 

Такого правового висновку Суд дійшов з урахуванням норм ст. 2 Цивільного процесуального кодексу, ст. 54 закону «Про виконавче провадження» і того, що на підставі договору іпотеки право іпотекодержателя отримати задоволення вимог за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а в разі порушення боржником своїх зобов’язань.