УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики спорів
про право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на витребування майна від добросовісного набувача у 2013 році.
На виконання листа секретаря судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області Лащенка В.Д. від 15 травня 2014 року за № 10813/06-19/14 було узагальнено судову практику щодо спорів про право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на витребування майна від добросовісного набувача у 2013 році у Вишгородському районному суді Київської області.
Під час проведення узагальнення досліджено судові рішення.
1. Так, цивільна справа № 2-65/13 за позовом І., С. до П., З. про визнання недійсним акту на право власності земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за позовом третьої особи Вишгородської міської ради Київської області до П., З., третя особа: Громадська організація Садівницького товариства «Ветеран-3», Управління Держкомзему у Вишгородському районі про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним державного акту, договору купівлі-продажу.
17 квітня 2013 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області у задоволенні позовних вимог І., С. відмовлено та скасовано заборону посадовим особам управління Держкомзему у Вишгородському районі та посадовим особам Вишгородської міської ради чинити дії з підписання та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га №39, що знаходиться на території громадської організації СТ «Ветеран-3» на ім’я Захарова Ю.О.
Підставою відмови у задоволенні позову стало те, що всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, доказів того, що позивачі не надали доказів свого права власності на земельну ділянку.
Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2007 року у справі №5/2 «А» - 72/2007, яким рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 12 від 09 грудня 1999 року в частині затвердження інвентаризації спірної земельної ділянки, визнано незаконним.
Суд прийшов до висновку, що видача Державного акту про право власності на земельну ділянку на ім’я П., так само і укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки між П. та З.відбулась задовго до того моменту, як позивачі І. та С. стали членами садівничого товариства «Ветеран-3», вони не були сторонами в укладанні договору купівлі-продажу, їх права на день укладання договору купівлі-продажу не були порушені, більш того, від вимог про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу СТ «Ветеран-3» відмовилось, ця відмова прийнята судом, крім того, вимоги Вишгородської міської ради як третьої особи щодо порушення прав громади м. Вишгорода не доведені, оскільки суду не надано доказів про те, що садова ділянка № 39 в садівницькому товаристві «Ветеран-3» може відноситися до території громади м. Вишгорода.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2013 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позовом І., С. задоволено. Позов Вишгородської міської ради задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею, 0,05 га, розташованої в Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району по вул. Садова,7, укладений 30.07.2001 року між П. та З., визнано недійсним та скасовано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку №39 площею 0,05 га, що розташована в Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району по вул. Садова, 7, виданий ім’я Погорєлова В.Н. 27 травня 1999 року серія Ш-КВ №116351 і який зареєстровано в книзі записів державний актів на право приватної власності на землю за №1326, скасовано запис про державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку Ш-КВ №116351, що був виданий П. 27 травня 1999 року, внесений до книги записів державних актів на право приватної власності на землю №1326, зобов’язано П. та З.за власні кошти знести будівлю, яка знаходиться на земельні ділянці №39 площею 0,05 га, що розташована в Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району по вул. Садова, 7 та прибрати з неї паркан.
В іншій частині вимог Вишгородської міської ради відмовлено.
Колегія суддів апеляційного суду Київської області дійшла висновку, що суд першої інстанції залишив поза увагою деякі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема:
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2007 року у справі №5/2-А-72/2007, що набрало законної сили, рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №12 від 09.02.1999 року, яким спірна земельна ділянка передана у власність П. визнано незаконним в зв’язку з чим це рішення втратило силу і є нечинним з моменту його прийняття і дана обставина відповідно до статті 61 ЦПК України звільняє від доказування.
За таких обставин виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я П. також не може вважатися чинним, оскільки він не може посвідчувати таке право.
Оскільки право власності у П. на спірну земельну ділянку не виникло, відповідно він не має на прав, ні обов’язків розпорядитися нею тому договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, оскільки розпорядитися землею вправі лише власник або користувач та відповідно до ст. 48 ЦК України (в ред. 1963 року, який регулює правовідносини на момент їх виникнення) такий договір підлягає визнанню його недійсним.
Крім того, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2007 року у справі №5/2-А-72/2007 також встановлено той факт, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, які відповідно до державного акту від 29 січня 1988 року були закріплені в безстрокове і безплатне користування за ГО СТ «Ветеран-3», а відповідно до генерального плану садового товариства, що був погоджений з відповідними районними службами, спірна земельна ділянка була відведена для розміщення громадських будівель та споруд і відносилася до земель загального користування, яка згідно ст. 57 ЗК України (1992 року) виділенню членам товариства не підлягала.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2013 року рішення апеляційного суду Київської області від 11 червня 2013 року залишено без змін.
2. Цивільна справа №363/1174/13-ц за позовом К. до К., К., В.,В., про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року в задоволенні позову К. до К., К., В., В. про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.
Підставою відмови у задоволенні позову стало те, що позивачем не надано доказів про те, що К. є власником ½ частини спірної земельної ділянки.
Крім того, позивачкою К. не надано доказів про порушення вимог ст.203 ЦК України під час оформлення договору купівлі-продажу, укладеного між К. та К., В., В.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2014 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Колегія суддів апеляційного суду Київської області дійшла висновку, що земельна ділянка була придбана в період перебування сторін у шлюбі (з 1983 року по 2003 рік) у жовтні 1999 року у спільну сумісну власність на підставі договору купівлі-продажу.
Поділена спірна земельна ділянка ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2007 року, що набрала законної сили, на підставі якої позивач набув право власності на ½ її частину площею 0,1166 га, яка у встановленому законом порядку позивачем з цього строку зареєстрована не була.
Набувачі земельної ділянки не знали, а також судом не було встановлено, що вони могли знати про те, що земельна ділянка відчужена колишнім чоловіком позивача без відповідних правових підстав, оскільки відчужена вона була на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який був виданий на його ім’я. Крім того, земельна ділянка відчужена на підставі відплатного договору. А також вибула земельна ділянка від позивача з її халатної вини, оскільки вона тривалий час своє право на землю не реєструвала.
За таких обставин підстав для застосування ст. 388 ЦПК України не має.
Крім того не має і підстав для такого способу захисту як визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки якщо одним із подружжя відчужується майно, яке було спільне сумісне та без згоди другого із подружжя, то та сторона від якої майно вибуло має право на компенсацію його вартості відповідно до своєї частки в такому майні.
Спірних та проблемних питань при розгляді даної категорії цивільних справ у суддів Вишгородського районного суду Київської області не виникало.
Голова
Вишгородського районного суду
Київської області Л.Ф.Войнаренко
Виконавець
Арзуманян А.В.
(04596)22-710
_03_03.png)
