|
|
Вирішуючи питання про повернення дитини до місця її постійного проживання відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, суд повинен дослідити, чи є переміщення або утримання дитини незаконним і переконатися в наявності або відсутності винятків, передбачених ст. 13, 20 Конвенції
|
ВСУ роз'яснив, що вирішуючи питання про повернення дитини до місця її постійного проживання на підставах, передбачених Конвенцією, суд, враховуючи інтереси дитини, повинен дослідити, чи є переміщення або утримання дитини незаконним, і забезпечити негайне повернення дитини (статті 3 і 12 Конвенції). При цьому суд повинен переконатися в наявності (відсутності) винятків, передбачених статтями 13 і 20 Конвенції, зокрема, чи здійснювалася опіка над дитиною в місці постійного проживання до моменту переміщення, чи існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психологічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, а також чи допускається таке повернення з урахуванням основних принципів запитуваної держави.
Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції «права піклування» включають в себе права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а тому метою встановлення таких фактів є не визначення місця проживання дитини з матір'ю або батьком, а враховуючи інтереси дитини, її комфортне проживання та стійкі зв'язки в конкретному середовищі і країні.
Отже, фактами, які свідчать про те, що дитина прижилася у своєму новому середовищі, є факти про відвідування дитячого саду, гуртків, лікування у певних лікарів, психологічне і психічний стан, сімейні та дружні зв'язки, спілкування зі своїми однолітками і т.д. , які також встановлюються судами при визначенні місця проживання дитини.
_03_03.png)
