Узагальнення практики розгляду справ окремого провадження Вишгородським районним судом Київської області за 9 місяців 2014 року.
Окреме провадження - це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, а також визначення правового стану особи.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до окремого провадження справи про:
- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,
- визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
- усиновлення;
- встановлення фактів, що мають юридичне значення;
- відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
- передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
- визнання спадщини відумерлою;
- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
- про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
В порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Справи окремого провадження проходять ті ж самі стадії цивільного судочинства. У окремому провадженні за загальними нормами, що містяться у основних положеннях кодексу, про склад суду, відводи, докази, представництво, судові витрати, строки, заходи процесуального примусу, перегляд судових рішень, участь іноземців і деякі інші. Деякі норми мають застосовуватися з певними особливостями - про осіб, які беруть участь у справі, закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, судові витрати, попередній судовий розгляд та судове засідання, виконання судового рішення. Деякі норми за визначенням не можуть застосовуватися в окремому провадженні - про підсудність, мирову угоду, визнання вимог, третіх осіб, забезпечення позову.
Порушення справ окремого провадження здійснюється поданням заяви. Зміст заяви повинен відповідати вимогам ст. 119 ЦПК. Проте, до змісту заяви по конкретних справах окремого провадження ставляться свої вимоги, що зумовлено специфікою справ, які розглядаються судом.
Виходячи з того, що окреме провадження є самостійним різновидом цивільного судочинства, його традиційно визначають як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК України справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певного юридичного стану осіб. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожній справі окремого провадження притаманні свої, лише їй властиві особливості. Однак, усі ці справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження і справ наказного провадження.
У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право.
Так, у законодавстві дійсно закладена ідея про те, що в окремому провадженні не розглядається спір про право. В частині 6 ст. 235 ЦПК передбачено: якщо при розгляді справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Це дає можливість називати окреме провадження безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.
Поряд з цим слід підкреслити і специфічний характер діяльності суду та його компетенції в окремому провадженні, які обумовлені особливим об'єктом судового захисту і предметом судової діяльності. Загальним об'єктом судового захисту в окремому провадженні виступає охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності - встановлення юридичних фактів або станів, а також підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
ЦПК передбачає особливості підготовки справ окремого провадження, які зумовлені специфікою кожної категорії справ і відображені в спеціальних статтях ЦПК, які регламентують порядок розгляду справ окремого провадження.
В окремому провадженні відсутні інститути сторін (позивач та відповідач), третіх осіб, немає позову. Не діють такі інститути позовного провадження, як зустрічний позов, відмова від позову, визнання позову, мирова угода та ін.
Ч. 1 с. 235 ЦПК покладає на суд обов'язок роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні цими особами своїх прав, свобод та інтересів та вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦПК, на відміну від позовного провадження, суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Це нормативне положення є підставою активності суду у збиранні доказів і, так би мовити, підсилює роль суду при розгляді справ окремого провадження. Ця норма має право зобов’язуючий характер для суду при реалізації його повноважень щодо витребування доказів і це свідчить, про те, що пом'якшується обов'язок заінтересованих осіб представляти докази у справі для підтвердження своїх вимог щодо встановлення певних факті, що є предметом судового розгляду.
Частина 4 ст. 235 ЦПК передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заявники та заінтересовані особи - специфічні суб'єкти окремого провадження і відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК вони мають статус осіб, які беруть участь у справі. Процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, визначені ст. 27 ЦПК, а також нормами, які передбачають порядок розгляду справи окремого провадження (глави 25-36 ЦПК).
Заявником є особа, в інтересах якої порушено справу в суді про встановлення будь-якої обставини або юридичного стану громадянина, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення особистих або майнових прав громадян. Коло заявників, як правило, встановлено нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (статті 237, 243, 260, 269 ЦПК та ін.).
Суддя повинен притягувати до участі в розгляді справ окремого провадження всіх заінтересованих осіб, але вони можуть вступати у процес із власної ініціативи. Притягнення чи допущення до процесу цих осіб оформлюється ухвалою судді.
Законодавство не надає і не може надати вичерпний перелік суб'єктів, яких необхідно притягувати під час розгляду справ окремого провадження як заінтересованих осіб. Заінтересованими особами є особи, які беруть участь у справі, та мають у ній юридичну заінтересованість.
Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників
Так, в звітному періоді за дев’ять місяців 2014 році, до Вишгородського районного суду Київської області надійшло 71 справа окремого провадження, з них розглянуто 65 справ, повернуто заявнику 6 справ та 6 отримало відмову в відкритті провадження. Найбільшу кількість справ окремого провадження складають справи про встановлення факту, що має юридичне значення - 21 справа, справи про усиновлення – 4 справ, справи про обмеження дієздатності- 3, справи, що виникають із сімейних правовідносин- 24, справи про визнання спадщини відумерлою - 4 та справи про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою-5.
Досить часто із заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення вбачається спір про право.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Слід зазначити, більшість справ про усиновлення, які розглядались судом, заявниками виступали громадяни інших держав.
Закон визначає спеціальні вимоги щодо переліку документів, що додаються до заяви при поданні її особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, до складу яких, крім визначених в ч. 2 ст. 252 ЦПК, входять: дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально.
Під час підготовки справи за цією категорією до розгляду суддею вирішується питання про участь в ній заінтересованих осіб: відповідного органу опіки та піклування, а за заявою іноземних громадян — уповноваженого органу виконавчої влади.
Органом опіки та піклування до суду подається висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку додаються: акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; у випадках, установлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення. Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК розгляд цієї категорії справ проводиться у складі одного судді і 2 народних засідателів. Справу про усиновлення дитини суд розглядає за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати (ч. 1 ст. 254 ЦПК). Для вирішення питання про участь у справі малолітньої дитини має значення наданий органом опіки та піклування медичний висновок про стан здоров'я дитини, її фізичний і розумовий розвиток.
Кожна із категорій справ окремого провадження має певні особливості, але для них характерні спільні ознаки:
- у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне;
- мета судового розгляду - встановлення наявності або відсутності факту;
- факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення;
- факт повинен мати безспірний характер. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України);
- закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть порушити справу (статті 237, 260, 269, 274 ЦПК України);
- справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересованих осіб або організацій (справи порушуються заявою, а тому - немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи).
- немає окремих інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (співучасті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб).
Судовий розгляд кожної категорії справ окремого провадження має свої істотні особливості.
За загальним правилом всі справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово. Що стосується справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, то вони розглядаються судом у складі одного судді і двох народних засідателів.
Судові рішення у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню. Вони є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян.
Окреме провадження - це один з трьох видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається визначене судом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.
Суддя Вишгородського районного суду
Київської області В.В. Підкурганний
Виконавець:
Журавльова С.В.
_03_03.png)
