УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики застосування Вишгородським районним судом Київської області законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю протягом 2013-2014 років
На виконання листа секретаря судової палати з розгляду цивільних справ № 4612/07-16/15 від 26 лютого 2015 року щодо запланованого узагальнення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю протягом 2013-2014 роки Вишгородським районним судом Київської області було проведено аналіз справ даної категорії.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу Вишгородського районного суду Київської області у категорії спорів що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації кількість розглянутих справ за 2013 рік:
надійшло справ даної категорії - 4:
постановлено рішення по справам – 4;
Загальною сумою пред’явлення до стягнення в розмірі 557 576 (п’ятсот п’ятдесят сім тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 47 коп.
У 2014 році справи вищевказаної категорії до суду не надходили.
Рішенням суду від 17 жовтня 2013 року у справі задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником. Позовні вимоги мотивувалися тим, що позивач прийняв на роботу працівника на посаду водія автофургонів та рефрижераторів автотранспортного парку головного виробництва. Відповідно до договорів укладених між позивачем та відповідачем, останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. Також між Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та працівником були укладенні додатково договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввіреного йому підприємством автомобіля для використання у виробничих цілях та про незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. На підставі статті 38 КЗпП України працівник був звільнений за власним бажанням 22 серпня 2012 року, однак відповідно до довідки виданої головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» у працівника виникла заборгованість перед позивачем по завданим збиткам, яка станом на дату звільнення складала 11 642 грн. 76 коп. Суд при вирішенні даного спору керувався статтями 130, 134, 139, 232 КЗпП України та статтею 60 ЦПК України. Керуючись статтею 292 ЦПК України, відповідачем по справі було подано апеляційну скаргу на рішення, однак ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року апеляційну скаргу відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням суду від 19 серпня 2013 року у справі було задоволено позов Вишгородської центральної районної лікарні про відшкодування матеріальної шкоди з працівника. В позовних вимогах позивач посилався на порушення відповідачем своїх трудових обов’язків старшого механіка гаража адміністративно-господарської частини Вишгородської ЦРЛ, який допустив нестачу матеріальних цінностей-пального, ввірених йому на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Вина працівника також підтверджувалась - договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; протоколом інвентаризаційної комісії від 05 грудня 2012 року; інвентаризаційним описом інших необоротних матеріальних активів та запасів; порівняльною відомістю результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів та запасів; актом прийому-передачі; наказом про переведення; наказом про передачу матеріальних цінностей; службовою запискою головного бухгалтера; протоколом №1 засідання постійно діючої комісії Вишгородської ЦРЛ; наказом про зняття та покладення обов’язків; пояснювальними записками працівника; звітом про рух ПММ; актом прийому-передачі майна та показами свідка. При постановлені рішення суд керувався статтями 130, 134, 135-1 КЗпП України. Вищевказане рішення суду не оскаржувались сторонами в апеляційному порядку на підставі статті 292 ЦПК України.
У справі постановлено рішення від 23 жовтня 2013 року про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до працівника, а в зустрічному позові працівника до Товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» посилаючись на те, що працівник працював на посаді водія комбікормовому і з ним було укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Для використання у процесі роботи відповідачеві було видано паливно-мастильні матеріали. Внаслідок контрольного заміру, проведеного співробітниками департаменту служби безпеки позивача було виявлено нестачу дизельного палива на автомобілі відповідача на суму 11 930 грн. У зв’язку з закріпленням за одним автомобілем двох водіїв, суму шкоди позивач розділив на обох і, зокрема, з відповідача за його письмовою заявою утримував із заробітної плати кошти в сумі 5 965 грн. 05 коп. Після звільнення відповідача за прогул без поважних причин останнім не було повернуто підприємству залишок завданої матеріальної шкоди, у зв’язку з чим позивач просив стягнути завдані збитки в розмірі 3 752грн. 37 коп. Працівник в свою чергу скористався правом статті ЦПК України та подав зустрічний позов, у якому просив скасувати наказ частково у частині утримання з нього заробітної плати та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на його користь незаконно утриману заробітну плату в сумі 2 212 грн. 63 коп., оскільки вважає у цій частині наказ незаконним, безпідставним та недійсним. При вирішені даного спору суд керувався статтями 130, 135-1, 233 КЗпП України та статтями 60, 61 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2013 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням суду від 18 грудня 2013 року у справі задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до працівника. Позивач посилався на те, що відповідач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на посаді підмінного водія-експедитора автотранспортного парку транспортного департаменту. З метою забезпечення збереження ввірених відповідачу цінностей, між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого відповідач зобов’язався дбайливо ставитись до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей позивача, вживати заходів для попередження збитків і прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. 10 липня 2012 року сталась ДТП під керуванням відповідача, у результаті якої належному на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю автомобілю було нанесено значні механічні пошкодження. Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2012 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Оскільки з вини відповідача позивачу нанесено матеріальні збитки у вигляді пошкодження транспортного засобу, просив суд стягнути з нього матеріальну шкоду – 527013 грн. 10коп та 600 грн. – вартість проведення товарознавчої експертизи для визначення вартості ліквідації транспортного засобу. При постановлені рішення суд керувався статтями 130, 135-1 КЗпП України та статтями 60, 61 ЦПК України. Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Рішенням Апеляційного суду Київської області встановлено, що задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідача визнано винним у скоєнні ДТП, що призвело до порушення належного позивачу автомобіля і його вина у понесенні позивачу матеріальної шкоди доведено, то відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність її необхідно стягнути з відповідача в повному обсязі. Колегія суддів Апеляційного суду Київської області не погодилась з висновками суду першої інстанції виходячи з статей 134, 135-1 КЗпП України та Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1997 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які зміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність», з якої вбачалося, що до зазначеного вичерпного переліку посад, посада водія-експедитора, на якій працював відповідач не входила.
Під час проведення аналізу даної категорії справ визначено, що судді здійснювали розгляд справи на основі суворого додержання законності з урахуванням всіх відомих обставин справи та в межах компетенції суду.
Голова
Вишгородського районного суду
Київської області Л.Ф.Войнаренко
Виконавець:
Ніколаєнко В.В.
(04596) 22-710
_03_03.png)
