Узагальнення практики розгляду Вишгородським районним судом Київської області спорів про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності за 2014-2015 роки
На виконання плану роботи Вишгородського районного суду Київської області на лютий 2016 року, затвердженого Головою суду Войнаренко Л.Ф. від 29 грудня 2015 року, щодо узагальнення судової практики розгляду спорів про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності за 2014-2015 роки, проведено аналіз проваджень даної категорії.
Так, з показників статистичного звіту про розгляд справ позовного провадження категорії спорів про право власності та інші речові права за 2014 та 2015 роки (Форма № 2-Ц) встановлено:
|
Назва показнику
|
Перебувало в провадженні
|
Розглянуто справ
|
Порушено строки розгляду передбачені ЦК України
|
Не розглянуто на кінець звітного періоду
|
|
усього
|
у тому числі із:
|
|
задоволенням позову
|
частковим задоволенням
|
відмовою в задоволення
|
залишенням без розгляду
|
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
|
Спори про
визнання недійсними та скасування державних актів на право власності
|
45
|
30
|
38
|
23
|
12
|
6
|
8
|
3
|
12
|
9
|
6
|
5
|
24
|
17
|
7
|
7
|
Додатково, при порівняльному аналізі загальних показників розгляду категорії спорів про право власності та інші речові права з спорами про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності встановлено показники - 41 % в 2014 році та 34 % в 2015 році, тобто практика розгляду узагальнюючої категорії спорів є досить значною.
Також, аналізом показників оскарження та перегляду рішень суду першої інстанції судами вищих інстанцій, в спорах про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності, виявлено:
|
Оскаржено рішень до апеляційної інстанції
|
У тому числі, за результатами перегляду:
|
Оскаржено рішень до касаційної інстанції
|
У тому числі, за результатами перегляду:
|
|
залишено без змін
|
скасовано в частині
|
скасовано та ухвалено нове
|
відмова у відкритті провадження
|
залишено без змін рішення суду першої інстанції
|
залишено без змін рішення апеляційної інстанції
|
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
2014
|
2015
|
|
19
|
12
|
10
|
5
|
1
|
1
|
8
|
5
|
-
|
1
|
6
|
-
|
3
|
-
|
3
|
-
|
Розглядаючи категорію спорів про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності суд, зокрема перевіряє законність рішення органу влади, на підставі якого державний акт виданий, встановлює чи відповідають такі основні ознаки земельної ділянки, як місце розташування, площа та цільове призначення, зазначені у державному акті, її ознакам, встановленим у рішенні органу влади, на підставі якого видано державний акт.
Згідно з висловленою Верховним Судом України, у постанові від 4 червня 2014 року (справа № 6-46цс14), правовою позицією державні акти на право власності на земельні ділянки можуть визнаватися судами недійсними з метою захисту порушених прав на землю без визнання недійсним рішення органу влади, на підставі якого такий акт виданий, у випадках видання державних актів на право власності на земельні ділянки з порушенням вимог закону, всупереч рішення чи угодам. У цьому разі таке визнання є, належним та самостійним способом поновлення порушених прав на земельну ділянку в судовому порядку. У вказаній постанові, також суд посилався на ухвалу від 30 жовтня 2013 року колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка, застосувавши ст. 155 ЗК України, визнала помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість визнання недійсним державного акта, оспореного з підстав перевищення указаного в ньому розміру земельної ділянки над розміром, зазначеним у рішенні сільської ради про надання землі у власність.
Так, в справі № 363/431/14-ц, Вишгородський районний суд Київської області постановив рішення від 23 червня 2014 року, про часткове задоволення позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області та Особи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 щодо скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним державного акту на права власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення земельних ділянок. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з виключного переліку перерозподілу резервного фонду земель між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти та охорони здоров’я та пенсіонерам з їх числа, які проживають у сільській місцевості, а оскільки відповідачі не належали до зазначеного переліку осіб, землю їм було надано у власність незаконно. Однак, колегія суддів Апеляційного суду Київської області рішенням від 21 серпня 2014 року не погодилася з вказаними доводами суду першої інстанції та скасувала рішення з урахуванням ст.ст. 116, 118 ЗК України, п.7 указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. При перегляді вказаних рішень, колегія суддів дійшла висновку щодо незастосування судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, ст.25 ЗК України. З ухвали від 24 грудня 2014 року додатково вбачається, що залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, суд касаційної інстанції виходив з того, що резервний фонд земель підлягає перерозподілу в першу чергу між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти та охорони здоров»я та пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості та лише які мають право на подачу клопотання про виділ землі з резервного фонду. А в зв’язку з тим, що на території сільської ради проживали такі громадяни, які ще не отримували земельні ділянки у власність, то відповідно рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок з резервного фонду особам, які до вказаного переліку не відносились, не відповідало вимогам Закону.
Згідно роз'яснень даних у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст.16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до зазначеного спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст.15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею.
При постановленні рішення від 02 червня 2014 року, у справі № 363/429/14-ц, про відмову у задоволені позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Новосілківської сільської ради до Вишгородської районної державної адміністрації, Особи 1 та Особи 2 про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення земельних ділянок у комунальну власність судом не було враховано вищевказане роз’яснення, в зв’язку з чим апеляційною інстанцією скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позов рішенням від 30 липня 2014 року. Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до вказаного висновку з урахуванням обставин, що оскаржуване позивачем розпорядження було прийнято всупереч вимог земельного та цивільного законодавства, що порушило права власника - держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, тому воно визнано незаконним та скасоване. Як наслідок, державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вказаного розпорядження також визнанні недійсними. Що ж стосувалось позовних вимог про повернення земельної ділянки у комунальну власність Новосілківської сільської ради та визнання за сільською радою права комунальної власності на неї, то колегія суддів апеляційної інстанції не вбачала підстав для їх задоволення, оскільки визнання незаконним розпорядження районної ради, визнання недійсним державних актів про право власності на земельні ділянки, видані на підставі цього розпорядження тягнуть за собою, як наслідок - повернення сторін у первісний стан. При перегляді зазначених рішень колегія суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась з висновками апеляційного суду Київської області ухвалою від 16 жовтня 2014 року.
Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідність до ст.ст. 16, 42, 120, 152, 161 ЗК України та ст. 16 ЦК України Вишгородським районним судом від 23 січня 2014 року задоволено позов Особи 1 до Особи 2, Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа – Управління держкомзему у Вишгородському районі про скасування рішення та визнання недійсним державного акту. Постановлюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що відповідачкою було приватизовано частину земельної ділянки, згідно оспорюваного рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яким передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд разом із спірною земельною ділянкою, яка визначена для спільного користування (проходу) з Особою 2, що суперечить ЗК України та слугує єдиним проходом до будинку позивача.
З такими висновками суду першої інстанції погодилась судова колегія апеляційної інстанції ухвалою від 12 травня 2014 року, з підстав всебічного з'ясування всіх обставин справи, належної правової оцінка доказів, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Правовою позицією Верховного Суду України від 01 липня 2015 року, у справі № 6-319цс15, визначено підсудність справ за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками судам. А оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. В зв’язку з чим, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року, у справі № 363/2562/15-ц, позов Особи 1 до Особи 2, третя особа – управління Державного земельного агентства у Вишгородському районі Київської області, Толокунська сільська рада Вишгородського району Київської області, задоволено та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки позивача та відповідача. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки площа земельної ділянки, яка зазначена у виданому відповідачу державному акті, не відповідала площі, яка була визначена рішенням сільської ради для передачі останній у власність, через що частина будинку та земельної ділянки позивача накладаються на земельну ділянку відповідача, то позовні вимоги про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки сторін підлягали задоволенню. При перегляді вказаного рішення апеляційною інстанцією, рішенням від 17 грудня 2015 року колегія суддів вважала, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, дійшов до правильного висновку про необхідність скасування державного акту відповідача, оскільки він виданий з порушенням вимог закону та не відповідає по площі змісту рішення Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області. Однак, рішення в частині скасування державного акту на право власності на земельну ділянку позивача, оскільки його видачею не порушено прав чи законних інтересів позивача і, в цій частині, відсутній будь-який спір між сторонами, колегія суддів вважала необхідним рішення суду першої інстанції у частині скасування державного акту на право власності на земельну ділянку позивача скасувати та ухвалити у цій частині нове, про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а у іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах 24 червня 2015 року ухвалив постанову у справі №6-472цс15, предметом якої був спір про визнання рішення селищної ради і державного акта на право власності на землю недійсними та визнання права власності на земельну ділянку. Зокрема ВСУ зробив правовий висновок про те, що ст. 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовно замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
З урахування зазначеного правового висновку, рішенням суду від 12 листопада 2015 року, у справі № 363/1128/15-ц, позов прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Особи 1, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним розпорядження та державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння – задоволено частково. Так, рішенням суду визнано протиправним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 8 громадянам України (згідно з додатком) для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» в частині передачі у власність відповідачам земельної ділянки на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасовано його державну реєстрацію; визнано за Новопетрівською сільською радою Київської області право комунальної власності на земельну ділянку, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов в частині, суд керувався ч. 4 ст. 116, ч. 3 ст. 152, ст. ст. 155, 173 ЗК України та ст. 19 Закону України «Про землеустрій», ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування». Що стосувалось вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у комунальну власність до земель запасу, то підстав для цього судом не було встановлено. Суд вважав, що вчинити дії щодо приведення земельної ділянки у попередній стан, у тому числі повернути земельну ділянку власнику особа мусить тоді, коли існують об'єктивні перешкоди поверненню земельної ділянки, пов'язані з певним її використанням, а достатні обставини, з яких висновується, що без вчинення таких дій відповідачем право особи на земельну ділянку не буде відновленим в зв’язку з відсутністю обгрунтувань, а тому підстав для задоволення цієї позовної вимоги судом було не виявлено.
Узагальненням судової практики з питань визнання недійсними рішень органів влади та державних актів на право власності на землю свідчить, що суди виносять рішення в більшості випадках, виходячи з факту юридичної залежності державного акта на землю від рішення органу влади, на підставі якого він був виданий. Проте, врахування судом такої їх залежності не завжди є достатнім в зв’язку з тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки набували легітимності правопосвідчувального документа не тільки від рішення органу влади про надання земельної ділянки певній особі у власність, а й від державної реєстрації земель. В зв’язку з чим дане питання потребує роз’яснень судів вищих інстанцій.
Суддя Вишгородського районного суду
Київської області І.Ю. Котлярова
Виконавець:
В.В. Ніколаєнко
_03_03.png)
