Узагальнення практики застосування Вишгородським районним судом Київської області законодавства, що регулює захист права власності на тимчасово окупованій території України, на території проведення АТО та у зв’язку з проведенням АТО в період з 2014 по 2015 роки
На виконання листа В.о. секретаря судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Київської області № 07-13/15/2016 від 13 квітня 2016 року щодо проведення узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює захист права власності на тимчасово окупованій території України, на території проведення АТО та у зв’язку з проведенням АТО в період з 2014 по 2015 роки та на виконання запланованого узагальнення на дану тему Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вишгородським районним судом Київської області проведено вказане узагальнення.
Так, з показників статистичного звіту надходження та розгляду справ позовного провадження за 2014 та 2015 рік (Форма 2-Ц) встановлено, що в провадження суду перебувала одна позовна заява узагальнюючої категорії, щодо скасування відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, № 363/2932/15-ц (2/363/1325/15).
Статтею 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року встановлює гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеної норми закону встановлено зокрема, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об'єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.
Частиною 1 ст. 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року визначено, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Відповідно до п. 1.4 Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, реєстратори вносять відомості до Спадкового реєстру інформацію про наявність або відсутність посвідчених заповітів, спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину.
Додатково, з п. п. 2.1, 2.2, 2.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 встановлено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз’яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи.
Враховуючи вищевказані норми закону, рішенням суду від 02 листопада 2015 року відмовлено в задоволені позову Особи 1 до державного нотаріуса завідувача Вишгородської державної нотаріальної контори Загвоздіної А.М. про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дій. Обставини справи полягали у відмові нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Так, після смерті чоловіка за місцем реєстрації в м. Красний Луч, Луганської області позивачем було відкрито спадкову справу, однак Особа 1 не могла отримати свідоцтво про право на спадщину в зв’язку з проведенням антитерористичної операції. Позивач подала заяву до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у видачі останнього.
Відмовляючи в задоволенні позову Особі 1 про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд виходив із того, що відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину була здійснена нотаріусом відповідно до норм ЦК України, ст. 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 2.1, 2.2. п. 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ рішення за ЄДРСР 53207818).
Переглядаючи вказане рішення колегія суддів апеляційної інстанції, ухвалою від 22 грудня 2015 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року залишила без змін, за відповідністю останнього вимогам ст. 213 ЦПК України (№ рішення за ЄДРСР 54607920).
При здійсненні даного узагальнення спірних та проблемних питань застосування норм права при розгляді справ щодо захисту права власності на тимчасово окупованій території України, на території проведення АТО та у зв’язку з проведенням АТО в період з 2014 по 2015 роки не виявлено.
Додатково зазначимо, що на нашу думку в запланованому аналізі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ доцільно було б висвітлити рекомендації щодо можливих шляхів діючого механізму отримання учасниками справ поштової кореспонденції на тимчасово окупованій території України та на території проведення АТО.
В.о. голови
Вишгородського районного суду
Київської області С.І. Купрієнко
Виконавець:
В.В.Ніколаєнко
_03_03.png)
