Вишгородський районний суд Київської області

16 червня 2017, 15:50

Узагальнення практики розгляду Вишгородським районним судом Київської області справ про адміністративне правопорушення з підстав керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за 2016 рік

Дане узагальнення проведене на виконання плану роботи суду на 2017 рік, мета якого полягає в аналізі показників надходження до суду адміністративних правопорушень за ст. 130 КУпАП, результатів їх розгляду, виявлення проблемних питань, які виникали у суду при розгляді даної категорії адміністративних правопорушень, з урахуванням належності оформлення протоколів працівниками поліції, та аналізу дотримання працівниками поліції Інструкцій та норм КУпАП.

При надходженні адміністративного матеріалу до суду, останній підлягав перевірці на відповідність вимогам ст. ст. 256, 278 КУпАП. Згідно п.9 ч.2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.12.2015 року №1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка; у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень); у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім’я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень); у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)); у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності); у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол); у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).

Відповідно до роз’яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» є правильною практика тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, які складені без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Відтак, з аналізу ухвалених постанов вбачаються випадки повернення справ на дооформлення з підстав не зазначення місця проживання правопорушника, чи зазначення некоректної адреси та номера телефону останнього. Вказані невідповідності в протоколах супроводжувались неможливістю суду викликати осіб, щодо яких його складено в судові засідання.

Так постановою від 21.01.2016 року, суд направив для належного оформлення протокол серії АП1 за № 380739 від 22.10.2015 року складений стосовно Особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав повернення на адресу суду конверту з судовою повісткою на ім’я Особи за закінченням терміну зберігання, та з підстав не коректного зазначення номера телефону правопорушника на які судом направлялись sms повідомлення (адміністративний матеріал № 363/4934/15-п). Вказані підстави повернення для належного оформлення протоколів вбачаються й в справі № 363/4059/16-п.

В справі № 363/4012/15-п суд, 13.01.2016 року повернув протокол відносно Особи на дооформлення, з підстав не проживання останнього за адресою зазначеною в протоколі, з зобов’язанням відділу поліції надати підтверджуючі документи такого місця проживання. Аналогічні підстави повернення протоколів на дооформлення виявлено й справах № 363/2848/15-п та № 363/345/16-п.

Однією з підстав повернення протоколу, для належного оформлення слугувала неможливість виклику в судове засідання Особи з підстав некоректності зазначення в протоколі номера мобільного телефону правопорушника, що унеможливило суд повідомити Особу про час та дату слухання справи так, як поштові повідомлення повертались за терміном зберігання (справа № 363/1976/16-п).

За змістом вимог ст. 266 КУпАП встановлено порядок огляду на стан сп'яніння. Огляд особи проводиться у закладі охорони здоров'я лише у двох випадках: у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівниками поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами. Відтак, у разі відсутності будь-яких доказів проведення чи намагання проведення працівниками поліції огляду водія на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів чи в медичному закладі, протокол автоматично підлягає визнанню недійсним, з підстав відсутності належних доказів такого складання.

Так, однією з ряду причин повернення протоколів для належного оформлення слугувало не дотримання вказаних вимог працівниками поліції, зокрема в адміністративних матеріалах № 363/3723/16-п, № 363/3728/16-п, № 363/3799/16-п.

У справі про адміністративне правопорушення № 363/3450/16-п судом виявлено відсутність акту огляду на стан алкогольного сп’яніння Особи, щодо якої складено протокол, в зв’язку з чим суд не в змозі був правильно перевірити викладені в протоколі обставини. За таких умов було неможливо встановити, що протокол складено з дотриманням вимог законодавства, а огляд Особи на стан сп’яніння проводився з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу «Драгер». При цьому суд в постанові від 23.12.2016 року зазначав, що за відсутності згаданого вище акту не можна переконатися, чи погодилася Особа з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та чи належало останнього доставити до закладу охорони здоров’я для огляду на стан сп’яніння в порядку розділу ІІІ Інструкції №1452/735, коли в справі були відсутні дані про направлення водія для проходження такого огляду.

У супереч вимогам ст. ст. 36, 254-257 КУпАП, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді від 17.12.2013 року № 173 виявлено випадки надіслання до суду кілька протоколів про адміністративне правопорушення на різних осіб з єдиним супровідним листом та єдиними додатками до матеріалів. Крім того, наявні випадки коли додані документи були нечитабельними та належним чином незавірені. Суд при виявлені вказаних порушень в постановах наголошував на не передбачення законом підстав об’єднання в одне провадження матеріалів складених щодо різних осіб, та в ситуаціях з неналежним долученням додатків на перешкоджання правильності вирішення питань про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, в зв’язку з чим матеріали також направлялись на дооформлення (№ 363/4527/16-п, № 363/4529/16-п, № 363/4530/16-п).

Виявлено й випадки повернення адміністративних матеріалів на дооформлення з підстав не зазначення в протоколі місця вчинення адміністративного правопорушення в справах № 363/2581/16-п, № 363/2741/16-п та № 363/2742/16-п.

Узагальненням виявлено найбільш розповсюджену проблематику при складані протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, що заключається у відсутності письмових показів свідків, або їх викладення у формі друкованого бланку із заздалегідь зазначеними обставинами події, чи ж внесенням особистих пояснень особи щодо якої було складено протокол та адреси свідків після того як протокол був підписаний (адміністративний матеріал № 363/4216/16-п).

Протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП був повернутий судом на дооформлення постановою від 14.07.2016 року. З якої вбачається, що в матеріалах справи були відсутні зокрема пояснення свідків, що призвело до порушення уповноваженими особами поліції ст. 256 КУпАП та позбавило суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення (справа № 363/1976/16-п). У справі № 363/4743/16-п вбачаються також повернення протоколу на дооформлення з підстав не долучення до матеріалів показів свідків. Так, з постанови суду від 08.09.2016 року випливає, що пояснення свідків доданих до протоколу були викладені у формі друкованого бланку, що не містили власних, вільних пояснень. Зміст самих свідчень було складено заздалегідь до події. Повні анкетні дані свідків (число, місяць та рік народження) в справі також були відсутні, що випливає з (справа № 363/3246/16-п). Аналогічні ситуаційні порушення виявлені й в справах про адміністративне правопорушення №363/3448/16-п, № 363/3716/16-п, № 363/4373/16-п та № 363/3727/16-п.

У справі № 363/4216/16-п, постановою від 30.11.2016 року суд направив протокол на належне оформлення з підстав вбачання розбіжностей в копії протоколу про адміністративне правопорушення, яку надав до суду Особа, з протоколом про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, а саме внесення додаткових записів після того, як протокол підписано Особою - особисті пояснення Особи та адреси свідків.

Діючим КУпАП не встановлено ні обмежень щодо повторності направлення адміністративних матеріалів на дооформлення ні відповідальності уповноважених органів щодо неналежності такого оформлення. В період саме 2016 року адміністративні матеріали № 363/1/16-п, № 363/345/16-п, № 363/1976/16-п, № 363/2665/16-п, № 363/4012/15-п, № 363/2848/15-п та № 363/1330/16-п направлялись до відділу поліції по декілька разів на повторне дооформлення, в зв’язку з не виконанням постанов суду про належність оформлення останніх, а в деяких випадках усунення недоліків впроваджувалось не в повній мірі, що супроводжувалось порушенням строків розгляду справ встановлених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу постанов суду про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу вбачається, що суд при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин вчинення правопорушення.

При обранні виду стягнення суд керувався доводами щодо міри достатності виду адміністративного стягнення та обране вважав необхідним і достатнім для виховання особи правопорушника. В період визначений узагальненням, суд розглядав адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП за визначеними санкціями статті, а з 27.07.2017 року з урахуванням внесених змін.

Аналізом протоколів про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що 97 % випадків особи перебували в стані алкогольного сп’яніння, а в 3% випадків в стані наркотичного сп’яніння. Відповідно до вимог п.п. 1 п. 3 та п. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд проводиться уповноваженими працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Державтостандартом.

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, однак виявлено випадки різнення показів свідків щодо факту перебування при проведенні такого огляду. Пунктами 6 – 8 вказаного Порядку водій транспортного засобу що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду відповідного закладу охорони здоров’я.

Так з постанов суду ухвалених протягом 2016 року з результатами визнання осіб винними за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що 44% водіїв відмовилися від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння. Крім того, з ухвалених постанов суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що лише 5% осіб не визнавали свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Правопорушники викликались до суду повістками та шляхом направлення sms повідомлень, з урахуванням вимоги ст. 277-2 КУпАП, що випливає з підтверджуючих фактів такого виклику наявних в адміністративних матеріалах.

В судові засідання підлягали виклику й свідки, однак в деяких випадках суд не мав можливості пришвидшити виклик останніх, з причин не зазначення працівниками поліції в протоколах та додатках до нього номерів їх мобільних телефонів, що в результаті призводило до неодноразового перенесення розгляду справ, з причин необхідності відібрання пояснень саме в судових засіданнях.

Так, з вищевикладеного в узагальненні вбачаються неодноразові викладення пояснень свідків заздалегідь на друкованих бланках, тобто до моменту виявлення правопорушень за ст.130 КУпАП працівниками поліції.

Особи які притягувались до адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в 67% випадків являлись в судові засідання, а в 33% випадків належним чином повідомленні за будь-яких причин не були присутні при розгляді адміністративного матеріалу. За наявності обставин неодноразового здійснення виклику правопорушників, та наявних в адміністративних матеріалах підтверджуючих фактів належного повідомлення особи, суд розглядав матеріал без їх участі з урахуванням вимог ст. 277 КУпАП та наявності достатніх доказів в адміністративному матеріалі.

27.07.2016 року набули чинності зміни до КУпАП, за якими в кілька разів збільшено штрафи та додатково визначено мінімальну міру адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування строком на один рік.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи показники надходження протоколів про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП з визнанням судом особи винною, виявлено показник надходження за ч. 1 ст. 130 КУпАП в 93 %. Розглядаючи справи про вчинення адміністративного правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП суд досліджував наявність вини у вчиненні правопорушення за складеним протоколом, наявності доказів на підтвердження керування особою транспортним засобом у стані сп’яніння, пояснень водія та акту огляду на стан сп’яніння, в разі його наявності. В разі достатності доказів на підтвердження вини суд, оцінював останні та приходив до висновку про порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху України, з встановленням належності кваліфікації за ч.1 ст.130 КУпАП. При доведеності вини особи за ч.1 ст.130 КУпАП суд визнавав останню винною у вчиненні правопорушення та призначав стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнювало 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В ході проведення узагальнення виявлено випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням вказаної норми, у адміністративних матеріалах № 363/5426/16-п, № 363/601/16-п, № 363/614/16-п, № 363/726/16-п, № 363/2166/16-п, № 363/2277/16-п, № 363/3950/16-п, № 363/4187/16-п.

Матеріли відносно осіб за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП суд об’єднував в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номера. З ухвалених постанов встановлено, що суд встановлював порушення особами п.п. 1.5, 12.1 та п. 2.9 Правил дорожнього руху України. Додатково, при накладені стягнення враховувався характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшували та обтяжували відповідальність. У справах про адміністративне правопорушення № 363/2285/16-п, № 363/2739/16-п та № 363/3827/16-п особи притягувались до відповідальності за ч.1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП. З тексту постанов вбачається, що суд при дослідженні вказаних матеріалів, з урахуванням наявних доказів, вважав осіб обґрунтовано обвинувачуваними у скоєнні адміністративних правопорушень. Виявлено узагальненням й випадки часткового застосування санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, у адміністративних матеріалах № 363/2927/16-п, № 363/2931/16-п, № 363/2953/16-п, № 363/3244/16-п, № 363/3249/16-п, № 363/3255/16-п суд був позбавлений можливості у позбавленні осіб прав керування транспортними засобами в зв’язку з неотриманням останніми посвідчень водіїв, згідно бази даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України.

Частина 2 статті 130 КУпАП визначає, що повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Так, особи визнавались винними у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП в разі наявності достатніх доказів керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та факту повторності вчинення вказаного адміністративного правопорушення протягом року. Висновки суду про визнання винними Осіб в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідали фактичним обставинам справи, підтверджувались наявними в матеріалах доказами з їх належним обґрунтуванням.

Так, винність Осіб у вчиненні правопорушення суд визнавав лише при наявності протоколу про адміністративне правопорушення, який за змістом відповідав вимогам ст. 256 КУпАП, пояснень свідків, а особливу увагу при вирішенні справ за даною кваліфікацією статті суд враховував наявність довідки про повторність вчинення адміністративного правопорушення Особою. За ч. 2 ст. 130 КУпАП суд притягував винних осіб до адміністративної відповідальності в межах санкції статті, а саме накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот мінімумів доходів громадян, що складала 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Додатково, виявлено єдиний випадок перебування особи в стані наркотичного сп’яніння при вчиненні особою правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП. За ч. 4 ст. 130 КУпАП вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

В період 2016 року виявлено єдиний випадок накладення адміністративного стягнення за вказаною нормою у справі про адміністративне правопорушення № 363/4750/16-п, за яким суд визнав особу винною у вчиненні вказаного правопорушення та призначив стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнювало 20 400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на три роки (всього за узагальнюючий період надійшло 2 адміністративні матеріали за ч. 4 ст. 130 КУпАП). З постанови суду від 27.12.2016 року вбачається, що вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджувалась протоколом про адміністративне правопорушення, згідно якого особа вживала алкоголь, а саме «пиво» після зупинки на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння, від проходження медичного огляду за допомогою технічного приладу, а також їхати до медичного закладу відмовилась в присутності двох свідків, поясненнями свідків в яких зазначалось, що вони були свідками того, як водій автомобіля від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився, з урахуванням чого суд вважав вину доведеною. Слід зазначити, що при визначенні належної кваліфікації правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд звертав особливу увагу на наявність доказів наданих працівниками поліції щодо вживання водієм алкогольних напоїв саме після зупинки автомобіля, при недостатності останніх кваліфікація вчиненого правопорушення підлягає зміні судом.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Так, виявлено основні причини закриття адміністративних матеріалів за строками, а саме неналежне складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП працівниками поліції, та як причинний зв’язок повторність направлення справ на дооформлення з підстав неналежного виконання постанов суду про таке оформлення протоколів з виявленими порушеннями вимог за ст. 256 КУпАП та їх тривале перебування на виконанні в порушення ст. 38 КУпАП. Ухвалюючи постанови у відповідність до вимог п.7 ст.247 КУпАП суд, визнавав винними осіб у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закривав провадження у справах. З підстав пропущення первинного строку подачі працівниками поліції протоколів про вчинення адміністративного правопорушення - місячного строку, в матеріалах № 363/3719/16-п та № 363/4298/16-п суд також закривав провадження на виконання вимог п. 7 ст. 247 КУпАП. В зв’язку з чим, суд у справі про адміністративне правопорушення № 363/3719/16-п направив лист Головному управлінню національної поліції в Київській області щодо несвоєчасності подачі таких матеріалів на розгляд суду. Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 №1452/735, установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вказані вимоги закону, суд у адміністративному матеріалі № 363/4570/16-п визнав винним особу в вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та звільнив останнього від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Даного висновку від 28.12.2016 року суд дійшов з урахуванням обставин справи, характеру вчиненого особою правопорушення, даних про особу, який працював водієм та доставляв гуманітарні вантажі Організації Красного Хреста а також місії ООН до м. Донець, зазначена робота була єдиним джерелом заробітку в родині, на утриманні правопорушника перебувало двоє дітей, притягувався до адміністративної відповідальності він вперше та те, що кількість проміле складала трохи більше допустимої норми, а саме 0.31 проміле.

Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення. За змістом вимог ст. 62 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку.

У відповідність до до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З аналізу показників розгляду справ про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП з результатами закриття провадження, на виконання вказаних вимог закону встановлено, що 12 % протоколів не містили події і складу правопорушення, узагальненням виявлено й найпоширеніші причини за якими протоколи не містили події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 2-6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Такий огляд проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу та на вимогу особи надає сертифікат відповідності та свідоцтво про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. У відповідно до вимог п.п. 6 – 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду відповідного закладу охорони здоров’я. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Так, справи про адміністративні правопорушення № 363/1018/16-п, № 363/3201/16-п, № 363/3331/16-п, № 363/3726/16-п, № 363/3795/16-п, № 363/4012/16-п, № 363/4051/16-п, № 363/3448/16-п, № 363/4474/16-п, № 363/3450/16-п, № 363/4541/16-п, № 363/4543/16-п, № 363/2375/16-п підлягали закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, в зв’язку з саме невжиттям співробітниками поліції жодних заходів для забезпечення проведення огляду водіїв в закладі охорони здоров’я з підстав їх категоричним не погодженнями з результатами огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортних засобів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладі та засобів фото - і відео спостереження та іншими доказами.

У справах про адміністративне правопорушення № 363/1018/16-п, № 363/1658/15-п, № 363/1890/16-п, № 363/2626/16-п, № 363/4612/16-п, № 363/4051/16-п, № 363/4078/16-п, № 363/4081/16-п, 363/3448/16-п, 363/3450/16-п суд при закритті провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП враховував, зокрема покази свідків, відповідно до яких останні повідомляли суду про їх присутність лише під час проведення тесту на виявлення стану алкогольного сп’яніння та наголошували суду на відсутність показів щодо перебування особи за кермом транспортного засобу, тобто свідки не бачили що саме особа щодо якої складався протокол за ст. 130 КУпАП перебувала за кермом. При неявці свідків на розгляд справ, при наявності в матеріалах доказів щодо належного повідомлення останніх про дату та час слухання справи, суд був позбавлений можливості враховувати їх покази, за обставин розміщення показів на бланку із заздалегідь викладеними обставинами події, що на думку суду не є вільними і можуть викликати сумнів за своїм змістом та формою.

Також, вбачаються випадки надання свідками показів в судовому засіданні про тверезість водіїв, що також враховувалось судом як одна з підстав закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 №1452/735 9 визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

При розгляді узагальнюючої категорії адміністративних правопорушень суд враховував вказану вимогу Інструкції, в зв’язку з чим у справах № 363/1914/16-п та № 363/3072/16-п провадження підлягали закриттю за відсутністю в діях осіб складу правопорушення, оскільки встановлений законом порядок з’ясування обставин та інтервал часу виявлення стану алкогольного сп’яніння даного виду правопорушення не було дотримано працівниками поліції, а протоколи достатніх доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення не містили. Так, вказані в протоколах дані не могли бути підставою для притягнення осіб до адміністративної відповідальності, з підстав їх неприпустимості. В матеріалах № 363/4463/15-ц, № 363/2293/16-п, № 363/4545/16-п, № 363/4568/16-п, № 363/4741/16-п, № 363/2375/16-п судом встановлено факт не перебування осіб, щодо яких складено протоколи за ст. 130 КУпАП в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується проведенням огляду осіб в лікарів наркологів протягом двох годин з моменту їх зупинення працівниками поліції та наявними в матеріалах справ довідок.

Пунктом 3 частино 1 статті 24 КУпАП встановлено вид адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. В період 2016 року виявлено єдиний випадок застосування судом оплатного вилучення транспортного засобу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, при обранні даного стягнення суд враховував конкретні обставини справи № 363/3400/16-п та дані про особу правопорушника.

Частиною 2 статті 294 КУпАП встановлено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови на оскарження . Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

При показнику розгляду в 2016 році матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП в 277 справ, показник оскарження до суду апеляційної інстанції ухвалених судом постанов склав лише 3%, що визначає високу довіру громадян до суду та відповідність прийнятих рішень вимогам ст. 245 КУпАП. Так, з оскаржених постанов: скасуванню підлягали лише 2 постанови суду; залишенно без змін 3 постанови; повернуто апеляційну скаргу скаржнику – 1 та закрито провадження в зв’язку з відкликанням апеляційної скарги 1.

Враховуючи вищевикладене в узагальнені можна дійти наступних висновків, в більшості випадків працівники поліції, якими складали протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП не являлись на розгляд справ за викликом суду. Хоча й КУпАП не визначено поняття обов’язкової явки працівника поліції на розгляд адміністративного матеріалу, та перебування останніх в судовому засіданні дало б позитивні результати на якість розгляду справ узагальнюючої категорії. Так, дані доводи ґрунтуються на фактах виявлення судом невідповідності складених протоколів вимогам ст. ст. 251, 254, 256, 257, 266 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.12.2015 року №1496/27941 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.

Окрім того, неналежне дооформлення протоколів, в деяких випадках не повне виконання постанов суду про таке дооформлення працівниками поліції спричинило приріст відсотку закритих справ за строками.

Додатково, узагальненням встановлено випадки позбавлення судом можливості повного застосування санкцій статті в контексті позбавлення прав керування транспортними засобами правопорушників на визначений строк,з причин неотриманням останніми посвідчення водіїв взагалі.

Також при здійсненні узагальнення встановлено, що після внесення змін до ст. 130 КУпАП кількість випадків неявок осіб, щодо яких складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення значно зросла.

Окрім вказаного, узагальненням виявлені неодноразові випадки не інформування Осіб про порядок застосування спеціального технічного засобу, не надання сертифікатів відповідності та свідоцтв про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки для виявлення стану алкогольного сп’яніння працівниками поліції при складанні протоколів за ст. 130 КУпАП.

На підставі вищенаведеного, з метою покращення якості роботи суду вбачається за доцільне обговорити дане узагальнення на нараді суддів, для формування єдиної судової практики при розгляді справ про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Дане узагальнення направити до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області з метою ознайомлення з останнім та взяттям до уваги поліцейськими недоліків формування адміністративних матеріалів виявлених судом.

Суддя Вишгородського районного суду Київської області І.Ю. Котлярова

Виконавець: помічник голови суду В.В. Ніколаєнко