Відшкодування шкоди, завданої внаслідок війни

       Повномасштабне вторгнення Російської Федерації створило для національної та міжнародної системи захисту прав людини нові виклики, пов’язані з необхідністю оперативного та ефективного реагування на всі факти порушення прав людини. Одним з таких порушень стало порушення права власності, оскільки велика кількість людей внаслідок війни фактично опинилася в ситуації протиправного та примусового позбавлення права власності, у тому числі шляхом його знищення.

      У відповідності до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Україна взяла на себе низку позитивних та негативних зобов’язань, які передбачають, зокрема, обов’язок гарантувати кожній особі, яка перебуває під її юрисдикцією, право мирно володіти своїм майном.

       У свою чергу національне законодавство у ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним, а позбавлення і обмеження права власності може відбуватися виключно з підстав та у порядку, що передбачені чинним законодавством.

      Позбавлення, обмеження права власності в умовах міжнародного збройного конфлікту, у тому числі шляхом знищення власності людини, викликає низку важливих правових питань – який саме суб’єкт є відповідальним за відповідні порушення; який національний механізм захисту та відновлення права власності; які перспективи звернення до національної системи захисту прав людини, зокрема, національних судових органів; яка національна судова практика з відповідних питань; чи є перспективи звернення до міжнародної системи захисту прав людини з метою відновлення порушеного права власності та який порядок такого звернення тощо.

      Відповіді на ці та інші пов’язані питання надані в Огляді національних та міжнародних механізмів захисту права власності, порушеного через агресію Російської Федерації, підготовленому Проектом ЄС «Право-Justice». У зазначеному Огляді проаналізовано національні та міжнародні механізму захисту права власності, порядок та перспективність їхнього застосування, а також надано висновки щодо потенційних шляхів вдосконалення національної та міжнародної практики захисту права власності.

      Огляд підготовлений з урахуванням останніх новел національної судової практики, зокрема, висновків КЦС ВС у постановах від 14.04.2022 року справа № 308/9708/19 (посилання на судове рішення), від 18.05.2022 року справа № 760/17232/20-ц (посилання на судове рішення), від 18.05.2022 року справа № 428/11673/19 (посилання на судове рішення), в яких ВС зазначив про неможливість Російської Федерації посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України.

      Пропонуємо ознайомитися з вищезазначеним документом за допомогою посилання - Огляд національних та міжнародних механізмів захисту права власності, порушеного через агресію Російської Федерації

       Протягом останніх років національна судова система активно працює над правовими питаннями, пов'язаними із забезпеченням ефективного захисту прав і свобод осіб, які постраждали внаслідок агресії Російської Федерації. Це відбувається не тільки завдяки розвитку національної судової практики з відповідних питань та її наближення до міжнародних стандартів захисту прав людини, але і шляхом проведення конференцій, нарад та інших організаційно-правових заходів з відповідних питань. Зокрема, нещодавно Верховним Судом було проведено конференцію "Відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок війни", в межах якої було піднято низку правових питань, що присвячені захисту прав осіб, які постраждали внаслідок війни, а також зроблено висновки щодо існуючої судової практики у відповідних категоріях справи.

       Детальніше з інформацією, підготовленою Верховним Судом, можна ознайомитися за посиланням - Відшкодування шкоди, завданої внаслідок війни