flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Узагальнено практику розгляду Вишгородським районним судом Київської області клопотань про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України

21 липня 2020, 12:37

Узагальнення практики розгляду Вишгородським районним судом Київської області клопотань про закриття кримінальних проваджень в разі не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

 

  Дане узагальнення проведено з метою аналізу практики застосування оновлених доповнень, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 04.10.2019 року, п. 3 ‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України, дослідження правової оцінки наданої судом клопотанням в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, аналізу відповідності таких клопотань приписам кримінального законодавства та належність їх оформлення при зверненні з останніми до суду.

  17.10.2019 року згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 04.10.2019 року набули чинності доповнення до ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме п. 3-1, відповідно до якого кримінальне провадження закривається в разі не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

  Починаючи з 07.11.2019 року до Вишгородського районного суду Київської області почали надходити клопотання від Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  На дату проведення узагальнення п’ятдесят шість клопотань перебувають на розгляді в суді з загальної кількості надходження в сімдесят чотири, з них вісімнадцять клопотань на разі розглянуті судом з результатами відмови в задоволені.

  При постановлені ухвал за вказаними клопотаннями суд керувався, зокрема ст. ст. 284, 371-372 КПК України.

  З матеріалів клопотань вбачається виключний факт здійснення Вишгородським відділом поліції головного управління Національної поліції в Київській області досудових розслідувань кримінальних проваджень за заявою осіб. Особи ж, які вчиняли кримінальні правопорушення не були встановлені органом досудового слідства, що випливало з мотивувальних частин клопотань про закриття кримінального провадження в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Вказані клопотання ґрунтувались винятково на визначеній класифікації кримінального правопорушення, на приписах ст. 49 КК України, щодо вимоги звільнення від кримінальної відповідальності в разі сплину з дня вчинення особою злочину і до набрання вироком законної сили строку в п’ять років та вимоги доповненої п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Такі клопотання не містили жодних додатків та документальних підтверджень обґрунтованості заявлених клопотань.

  Крім того, інформація про заявників була відсутня в клопотаннях, в зв’язку з чим суд зобов’язував Вишгородський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури повідомляти заявників про розгляд клопотань про закриття кримінального провадження в порядку п. 3  ‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Частина 1 ст. 49 КК України визначає строки за якими особа звільняється від кримінальної відповідальності.

  В свою чергу, за вимогами ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

  Так, з аналізу вказаної норми вбачається виключне зупинення перебігу давності у разі ухиляння особи, що вчинила кримінальне правопорушення  від досудового розслідування або суду.

  Подані ж, до суду клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 3 ‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України заявлялись без врахування приписів ч. 2 ст. 49 КК України, та не містили доказів на рахунок визначення особи, яка вчинила злочин.

  Аналіз практики розгляду таких клопотань суддями Вишгородського районного суду Київської області, в період з 07.11.2019 року по 01.07.2020 року, свідчить про не відповідність таких клопотань вимогам Закону та відсутність належного обґрунтування.

  Так, клопотання Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України № 363/1430/20, № 363/1435/20, № 363/1439/20, № 363/1453/20, № 363/149/20, № 363/308/20, № 363/364/20, № 363/415/20, № 363/418/20, № 363/419/20, № 363/441/20, № 363/442/20, № 363/457/20, № 363/4775/19, № 363/4777/19, № 363/4780/19, № 363/488/20 та № 363/554/20 підлягали відмові в задоволені.

  При розгляді заявлених клопотань з урахуванням доповнень ч. 1 ст. 284 КПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 04.10.2019 року п. 3-1, суд виходив з норм кримінального, кримінального процесуального законодавства та рекомендацій наданих Верховним Судом України при проведені аналізу судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв’язку із закінченням строків давності (Лист від 01.02.2014 року).

  Так, зокрема за рекомендаціями Аналізу при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності судам рекомендовано застосовувати норму, зокрема  ч. 2 ст. 49 КК України, якою передбачено можливість закриття кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочину, лише в тому разі, коли винувату особу не встановлено протягом п’ятнадцяти років з часу вчинення злочину.

  Додатково з Аналізу, вбачається практика скасування Верховним Судом України постанов судів перших інстанцій  про закриття кримінальних справ за ст. 49 КК України.

  При перегляді ухвал суду першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд України мотивував своє рішення про скасування зокрема тим, що суд першої інстанції погоджувався з аргументами прокурорів й ухвалював рішення про закриття справи за ст. 49 КК, однак не враховував фактичні обставини справи про те, що під час дізнання та досудового слідства не було встановлено особу, яка вчинила злочин.

  Так, питання про закриття може вирішуватися тільки після закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 49 КК України, тобто, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років (за винятком випадку, визначеного ч. 4 ст. 49 КК України).

  За таких обставин випливає, що питання про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає вирішенню виключно після закінчення строків, визначених ч. 2 ст. 49 КК України та з урахуванням кваліфікації кримінального правопорушення, що не враховувалась Вишгородським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури при подачі клопотань в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України до Вишгородського районного суду Київської області.

  Аналізуючи результати розгляду вказаних клопотань вбачається єдина практика застосування норм кримінального закону, з чого випливає відмова у задоволені заявлених клопотань в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Мотивувальні частини постановлених ухвал містять посилання на вимогу ч. 2 ст. 49 КК України, згідно якої перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, редакція чинна на теперішній час.

  Всі розглянуті клопотання про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3 ‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України з відсутньою/не встановленою особою, що вчинила кримінальне правопорушення були пред’явлені до суду без врахуванням відділом прокуратури вимог ч. 1 ст. 49 КК України, щодо зупинення перебігу давності.

  За таких обставин вбачається, що питання про закриття кримінальних проваджень в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає вирішенню виключно після закінчення строків, визначених ч. 2 ст. 49 КК України та з урахуванням кваліфікації кримінального правопорушення, що також не враховувалась при подачі клопотань в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Узагальнююча категорія ухвал суду, згідно вимог ст. 284 та ч. 5 ст. 532 КПК України не підлягає оскарженню до суду апеляційної інстанції.

 Однак Вишгородським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури були подані апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції  в клопотаннях про закриття кримінального провадження в порядку п. 3 ‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України № 363/4776/19, № 363/4782/19, № 363/4775/20, № 363/4780/20.

  Апеляційною інстанцією при перевірці вказаних апеляційних скарг на відповідність вимогам закону відмовлено у відкриті апеляційних проваджень так, як подані апеляційні скарги не підлягають оскарженню в апеляційному порядку за ч. 4 ст. 399 КПК України.

  Враховуючи викладене в узагальненні встановлено, що судді суду дотримувались єдиної практики розгляду клопотань в порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

  Крім того встановлено, обставину не належного формування клопотань узагальнюючої категорії, так як останні не містили інформації про заявників та додатків – доказів на підтвердження обґрунтованості, без урахування не належності обчислення строків та застосування ч. 2 ст. 49 КК України.

  Додатково встановлено, що апеляційна інстанція підтримувала доводи суду першої інстанції в частині відсутності права на оскарження ухвал такого виду.

 

Суддя Вишгородського районного суду

Київської області                                                                                                     

І.Ю. Котлярова

 

 

Виконавець:

помічник голови суду В.В. Ніколаєнко